Перший дзвоник - це така урочистість, на яку йдуть студенти, ліцеїсти, учні. Дехто приходить туди без настрою, без бажання, без бажання вчитися. Сьогодні пролунав перший дзвоник у Прикарпатському ЛГ коледжі. Стоячи збоку і дивлячись на студентів, я поринув у глибокі думки, які, практично, викликали мені сльози на очі. Я, усвідомлюючи, що цей дзвоник лунає не для мене, згадав себе, згадав коли поступав я. Тоді я навіть не спробував подумати що мене чекає дальше, напевно так як усі вступники. Як старший, як той хто пройшов уже через це, хотів би звернутися до вас - студентів... Виключно вас, чекає те прекрасне, те зігріваюче від якого захочеться жити, те гірке, болюче і ще раз прекрасне студентське життя. У вас появиться багато нових друзів, проблем (яких ви будете вирішувати з цікавістю) можливо ви знайдете свою другу половинку, а можливо і втратите її... Іменно в цей невеличкий проміжок часу, ви перейдете у доросле життя. Тому постарайтесь, від сьогодні, зробити той крок, який одночасно заставить вас вчитися, знайомитися, любити, веселитися, кохати і бути коханими. Не втрачайте свій шанс! Респект Вам!